Історія створення Обласної дитячої лікарні в м. Мукачево
2545
post-template-default,single,single-post,postid-2545,single-format-standard,bridge-core-2.6.2,qode-page-transition-enabled,ajax_fade,page_not_loaded,,overlapping_content,qode-child-theme-ver-1.0.0,qode-theme-ver-24.7,qode-theme-bridge,disabled_footer_top,disabled_footer_bottom,wpb-js-composer js-comp-ver-6.5.0,vc_responsive,elementor-default,elementor-kit-7,elementor-page elementor-page-2545

Історія створення Обласної дитячої лікарні в м. Мукачево

Історія створення Обласної дитячої лікарні в м. Мукачево

Ч͟о͟м͟у͟ ͟щ͟е͟ ͟𝟭𝟬𝟬 ͟р͟о͟к͟і͟в͟ ͟т͟о͟м͟у͟ ͟н͟а͟ ͟З͟а͟к͟а͟р͟п͟а͟т͟т͟і͟ ͟𝟒𝟎% ͟н͟о͟в͟о͟н͟а͟р͟о͟д͟ж͟е͟н͟и͟х͟ ͟н͟е͟ ͟д͟о͟ж͟и͟в͟а͟л͟и͟ ͟д͟о͟ ͟𝟏 ͟р͟о͟к͟у͟ 
 
Чому через недоїдання, скрутні побутові умови, безграмотність, низьку гігієнічну культуру десятки тисяч малюків помирало протягом перших п’яти років життя? Чому тисячі наших земляків через перенесені в дитинстві хвороби, травми, через важку дитячу фізичну працю залишалися каліками на все життя? Як зароджувалась охорона здоров’я дітей Закарпаття? А͟б͟о͟ ͟я͟к͟и͟м͟ ͟б͟у͟л͟о͟ ͟с͟т͟а͟н͟о͟в͟л͟е͟н͟н͟я͟ ͟о͟б͟л͟а͟с͟н͟о͟ї͟ ͟д͟и͟т͟я͟ч͟о͟ї͟ ͟л͟і͟к͟а͟р͟н͟і͟ ͟в͟ ͟м͟і͟с͟т͟і͟ ͟М͟у͟к͟а͟ч͟е͟в͟о͟ 
 
«…злиденний народ переживає неймовірно скрутне становище. Немає заробітку, немає хліба. Епідемічні хвороби знищують людей. Діти бідняків не знають, що таке лікар. Діти голі, босі, до школи не ходять, бо в багатьох селах ще немає ні школи, ні вчителя». Це виступ закарпатця Миколи Сидоряка 12 лютого 1925-го року у Чехословацькому парламенті.
 
Здавалося б, всього 100 років тому, а як змінилося життя…
 
Справді, на початку ХХ сторіччя існування наших предків було нестерпним: постійне недоїдання, відсутність медичної допомоги, важка фізична праця ставали причиною високої смертності, особливо серед дітей.
 
Туберкульоз, тиф, холера й інші інфекційні хвороби косили тисячі людей. В одному тільки селі Люта, що на Великоберезнянщині, в 1892-му році під час епідемії скарлатини за один місяць з 82 дітей померло 40. До Першої світової війни у нашому краї працювали всього 28 лікарів на майже півмільйона людей. Вони могли приймати одночасно до 800 хворих.
 
Здавалося б, куди гірше? Але Перша світова війна зробила становища закарпатців ще нестерпнішим. У ті часи наш край був горезвісним на всю Європу, як місце, де лютували жахливі епідемії. В багатьох районах половина новонароджених не доживала до перших іменин. А в селі Стара Стужиця Великоберезнянського району не було жодної людини, що досягла б 60-ти річного віку. У Іршаві, Воловці, Міжгір’ї працювало всього по одному лікарю, але плата за їхню допомогу була надто висока: 22-25 крон. Таких грошей простий робочий не бачив навіть за місяць.
 
Тоді великою проблемою була так звана «дітинська гарячка» – зараження крові у породіль. Мами з дітьми помирали через недотримання звичайних гігієнічних умов. З десяти народжених дітей у мами залишалося тільки двоє, троє.
 
Далі буде…
No Comments

Post A Comment